Svenska
[Vers 1]
Fönstren sjunger med stilla ljus,
natten rör vid väggarna.
Någon ser från gatan,
ser sig själv i återskenet.
[Vers 2]
Luften smakar av sömn,
men dagen andas ännu.
Lampan brinner i hörnet,
som ett minne av det förflutna.
[Vers 3]
Fönstren sjunger som minne,
ber inte om att bli hörda.
Rösterna är ljus på glaset,
försvinner med en andning.
[Vers 4]
Gatan somnar långsamt,
allt blir mjukt som skugga.
Fönstrens sång fortsätter där inne,
där namn inte behövs.
Originaltext
[Verse 1]
Вікна співають тихим світлом,
Ніч торкається стін.
Хтось дивиться з вулиці,
Бачить себе в відблиску.
[Verse 2]
Повітря має смак сну,
Та день ще дихає.
Лампа горить у куточку,
Як спогад про минуле.
[Verse 3]
Вікна співають, як пам’ять,
Не просять бути почутими.
Голоси — вогні на склі,
Зникають з подихом.
[Verse 4]
Вулиця засинає повільно,
Все стає м’яким, як тінь.
Пісня вікон триває всередині,
Де імена не потрібні.
English
[Verse 1]
The windows sing with quiet light,
night touches the walls.
Someone looks from the street,
sees themself in the reflection.
[Verse 2]
The air tastes of sleep,
but the day still breathes.
A lamp burns in the corner,
like a memory of the past.
[Verse 3]
The windows sing like memory,
not asking to be heard.
Voices are lights on glass,
vanishing with a breath.
[Verse 4]
The street falls asleep slowly,
everything grows soft as shadow.
The song of the windows continues inside,
where names are not needed.