Italiano
La luce dell'autunno sorge tranquillamente,
Era un passo di apprendimento del silenzio.
Fumo da giardini in aria scintillante facilmente,
E' ora di nascondersi in tasca. La vecchia donna di mele lavato in acqua,
L'acqua brilla come ricordi dall'infanzia.
Lei sorride nelle sue foglie nel campo,
E con il vento che sussurra il passato della vita. Sulla strada del pane e della pioggia,
Il cane si asciuga alla porta di casa.
La città respira tranquillamente, senza paura,
E' come se il mio nome fosse in silenzio. Quando la notte va tranquillamente sui tetti,
La luce diventa calda, trasparente come sogno.
Tutto tranquillo e non sparire nel buio --
Il cuore è ancora aperto, come sempre.
Testo originale
Світло осені стінами пливе тихо,
Мов тиша, що вчиться кроками йти.
Дим з садів у повітрі тремтить легко,
Час годинник ховає в кишені свої.Стара жінка яблука миє в воді,
Вода блищить, як спогади з дитинства.
Вона листям посміхається в польоті,
І з вітром шепоче про минуле життя.На вулиці хлібом і дощем пахне,
Собака дрімає біля хатнього порогу.
Місто дихає спокійно, без тривоги,
Немов згадує ім'я своє в тиші.Коли вечір на дахи тихенько сідає,
Світло стає теплим, прозорим, як мрія.
Все мовчить, та не зникає в темряві —
Осінь серце тримає відкритим, як завжди.
English
The light of the autumn rises quietly,
It was a silence learning steps.
Smoke from gardens in the air shiver easily,
Time for the clock to hide in its pocket. The old woman of apples washed in the water,
Water sparks like memories from childhood.
She smiles in her leaves in the field,
And with the wind whispering about the past of life. On the street of bread and rain,
The dog dries at the house door.
The city is breathing quietly, without fear,
It's as if my name is in silence. When the night goes quietly on the roofs,
The light becomes warm, transparent as a dream.
All quiet and not disappearing in the dark --
The heart is still open, as always.
Svenska
Höstens ljus stiger tyst,
Det var ett tyst inlärningssteg.
Rök från trädgårdar i luften skakar lätt,
Dags för klockan att gömma sig i fickan. Den gamla kvinnan av äpplen tvättade i vattnet,
Vatten gnistor som minnen från barndomen.
Hon ler i sina blad på fältet,
Och med vinden viskar om livets förflutna. På gatan av bröd och regn,
Hunden torkar vid husets dörr.
Staden andas tyst, utan rädsla,
Det är som om mitt namn är i tystnad. När natten går tyst på taket,
Ljuset blir varmt, transparent som en dröm.
Allt lugnt och inte försvinna i mörkret
Hjärtat är fortfarande öppet, som alltid.