Português
[Estrofe 1]
A pedra se cala debaixo da água,
ouve cada movimento dela.
A água toca como memória,
que vive sem cansaço.
[Estrofe 2]
O sol brinca nas ondas,
a luz desenha no fundo.
A pedra guarda o toque,
não pergunta de onde vem.
[Estrofe 3]
A água canta como um pássaro,
sem nome, sem resposta.
A canção é uma estrada,
a pedra é o silêncio nela.
[Estrofe 4]
A tarde se inclina sobre o rio,
tudo desaparece, mas o laço existe:
pedra e água são um só fôlego,
para além das palavras.
Texto original
[Verse 1]
[Verse 1]
Камінь мовчить під водою,
Чує кожен її рух.
Вода торкає — як пам’ять,
Що живе без втоми.
[Verse 2]
Сонце грає на хвилях,
Світло малює на дні.
Камінь береже дотик,
Не питає звідки.
[Verse 3]
Вода співає, як птах,
Без імені, без відповіді.
Пісня — це дорога,
Камінь — тиша в ній.
[Verse 4]
Вечір схиляється над рікою,
Все зникає — та зв’язок є:
Камінь і вода — одне дихання,
Поза словами.
English
[Verse 1]
The stone is silent under water,
hearing each movement it makes.
Water touches like memory,
living without fatigue.
[Verse 2]
The sun plays on the waves,
light draws on the riverbed.
The stone keeps the touch,
does not ask from where.
[Verse 3]
Water sings like a bird,
without a name, without an answer.
The song is a road,
the stone is silence within it.
[Verse 4]
Evening bends over the river,
everything disappears, yet the bond remains:
stone and water are one breath,
beyond words.
Svenska
[Vers 1]
Stenen tiger under vattnet,
hör varje rörelse det gör.
Vattnet rör vid den som minne,
som lever utan trötthet.
[Vers 2]
Solen leker på vågorna,
ljuset tecknar på bottnen.
Stenen bevarar beröringen,
frågar inte varifrån.
[Vers 3]
Vattnet sjunger som en fågel,
utan namn, utan svar.
Sången är en väg,
stenen är tystnaden i den.
[Vers 4]
Kvällen lutar sig över floden,
allt försvinner, men bandet finns:
sten och vatten är ett andetag,
bortom orden.