한국어
[1절]
시간의 손이 창문을 만지고,
그림자는 빛을 찾는다.
그 손들은 우리의 날들을 알지만,
멈추지 않는다.
[2절]
나무 그림자가 거리에서 놀고,
빛은 벽 위를 미끄러진다.
시간은 천천히 숨 쉰다,
바다를 기억하는 사람처럼.
[3절]
시간의 손은 기억을 빚는다,
손바닥 위의 물, 순간들.
그것들은 돌아오지 않지만,
닿음 속에 살아 있다.
[4절]
하루가 공기 속에서 저물고,
목소리들은 멀어진다.
시간의 손은 아직 움직이며,
말해 준다: 우리는 여기 있었다.
원문
[Verse 1]
Руки часу торкають вікна,
Тіні шукають світло.
Вони знають наші дні,
Але не зупиняються.
[Verse 2]
Тіні дерев грають на вулицях,
Світло ковзає по стінах.
Час дихає повільно,
Як той, хто пам’ятає море.
[Verse 3]
Руки часу ліплять спогади,
Вода на долонях — миті.
Вони не повертаються,
Та живуть у дотику.
[Verse 4]
День згасає в повітрі,
Голоси стають далекими.
Руки часу ще рухаються,
Нагадують: ми були тут.
English
[Verse 1]
The hands of time touch windows,
shadows look for light.
They know our days,
but they do not stop.
[Verse 2]
Tree shadows play on the streets,
light slides along the walls.
Time breathes slowly,
like someone who remembers the sea.
[Verse 3]
The hands of time shape memories,
water in the palms, moments.
They do not return,
but live in the touch.
[Verse 4]
The day fades in the air,
voices become distant.
The hands of time still move,
reminding us: we were here.
Svenska
[Vers 1]
Tidens händer rör vid fönstren,
skuggorna söker ljus.
De känner våra dagar,
men stannar inte.
[Vers 2]
Trädens skuggor leker på gatorna,
ljuset glider över väggarna.
Tiden andas långsamt,
som någon som minns havet.
[Vers 3]
Tidens händer formar minnen,
vatten i handflatorna, ögonblick.
De kommer inte tillbaka,
men lever i beröringen.
[Vers 4]
Dagen slocknar i luften,
rösterna blir avlägsna.
Tidens händer rör sig ännu,
påminner: vi var här.