English
The water remembers the palm of it,
The stones on the bottom are like quiet words.
She knows where the path begins,
Where the wind hits its voice in the distance.
Rike goes through grass and city,
He leaves boats like warm memories.
Her song is a touch of time,
I don't think it's going to stop. Someone drinks his palm as a prayer,
He sees himself as a child in a glimpse.
Water takes everything without names,
And remembers every look. When the sun lies behind the horizon,
The water whispers to the banks:
"I saw everything, and remained clean."
Night becomes a mirror of the day.
Original text
Вода пам’ятає долоні, що її несли,
сліди каміння на дні — як тихі слова.
Вона знає, де шлях починається,
де вітер губить свій голос у далині.
Ріка йде крізь трави й міста,
торкає човни, мов теплі спогади.
Її пісня — дотик часу,
що пливе й не зупиняється. Хтось п’є з долоні, як молитву,
бачить себе дитиною у відблиску.
Вода приймає все без імен,
та пам’ятає кожен погляд. Коли сонце ховається за обрієм,
вода шепоче берегам:
«Я бачила все — і лишилася чистою».
Ніч стає дзеркалом дня.
Svenska
Vattnet minns palmen av det,
Stenarna på botten är som tysta ord.
Hon vet var vägen börjar,
Där vinden träffar sin röst på avståndet.
Rike går genom gräs och stad,
Han lämnar båtar som varma minnen.
Hennes sång är en touch av tid,
Jag tror inte att det kommer att sluta. Någon dricker sin palm som bön,
Han ser sig själv som ett barn i en glimt.
Vatten tar allt utan namn,
Och minns varje utseende. När solen ligger bakom horisonten,
Vattnet viskar till bankerna:
"Jag såg allt och förblev rent."
Natten blir en spegel av dagen.