한국어
물은 그것의 손바닥을 기억합니다,
바닥에 돌은 조용한 단어와 같습니다.
경로가 시작되는 것을 알고 있습니다.
바람이 거리에서 목소리를 기록하는 곳.
Rike는 잔디와 도시를 통해 간다,
그는 따뜻한 기억과 같은 보트를 나눕니다.
그녀의 노래는 시간의 접촉,
나는 그것을 멈추려고 생각하지 않는다. 기도로 그의 손바닥을 음료,
그는 glimpse에서 아이로 자신을 볼.
물은 이름 없이 모두를 가지고 갑니다,
그리고 모든 모습을 기억한다. 태양이 지평선 뒤에있을 때,
은행에 물 낭비:
"나는 모든 것을 보았다, 그리고 깨끗한 남아."
밤은 낮의 거울이됩니다.
원문
Вода пам’ятає долоні, що її несли,
сліди каміння на дні — як тихі слова.
Вона знає, де шлях починається,
де вітер губить свій голос у далині.
Ріка йде крізь трави й міста,
торкає човни, мов теплі спогади.
Її пісня — дотик часу,
що пливе й не зупиняється. Хтось п’є з долоні, як молитву,
бачить себе дитиною у відблиску.
Вода приймає все без імен,
та пам’ятає кожен погляд. Коли сонце ховається за обрієм,
вода шепоче берегам:
«Я бачила все — і лишилася чистою».
Ніч стає дзеркалом дня.
English
The water remembers the palm of it,
The stones on the bottom are like quiet words.
She knows where the path begins,
Where the wind hits its voice in the distance.
Rike goes through grass and city,
He leaves boats like warm memories.
Her song is a touch of time,
I don't think it's going to stop. Someone drinks his palm as a prayer,
He sees himself as a child in a glimpse.
Water takes everything without names,
And remembers every look. When the sun lies behind the horizon,
The water whispers to the banks:
"I saw everything, and remained clean."
Night becomes a mirror of the day.
Svenska
Vattnet minns palmen av det,
Stenarna på botten är som tysta ord.
Hon vet var vägen börjar,
Där vinden träffar sin röst på avståndet.
Rike går genom gräs och stad,
Han lämnar båtar som varma minnen.
Hennes sång är en touch av tid,
Jag tror inte att det kommer att sluta. Någon dricker sin palm som bön,
Han ser sig själv som ett barn i en glimt.
Vatten tar allt utan namn,
Och minns varje utseende. När solen ligger bakom horisonten,
Vattnet viskar till bankerna:
"Jag såg allt och förblev rent."
Natten blir en spegel av dagen.