日本語
水はそれのヤシを思い出させます、
一番上の石は、静かな言葉のようなものです。
パスが始まる場所を知っている
風が遠くにその声を打つところ。
ライクは草と街を通る
温かい思い出のような船を離れる。
彼女の歌は時間の接触です、
止まるつもりはないと思います。 誰かが彼の手のひらを祈りとして飲む、
子供の姿を垣間見る。
水は名前なしですべてを取ります、
そして、すべての外観を覚えています。 太陽が地平線の後ろにあるとき、
銀行への水分散:
「すべてを見て、清潔に保たれる」
夜は日の鏡になります。
原文
Вода пам’ятає долоні, що її несли,
сліди каміння на дні — як тихі слова.
Вона знає, де шлях починається,
де вітер губить свій голос у далині.
Ріка йде крізь трави й міста,
торкає човни, мов теплі спогади.
Її пісня — дотик часу,
що пливе й не зупиняється. Хтось п’є з долоні, як молитву,
бачить себе дитиною у відблиску.
Вода приймає все без імен,
та пам’ятає кожен погляд. Коли сонце ховається за обрієм,
вода шепоче берегам:
«Я бачила все — і лишилася чистою».
Ніч стає дзеркалом дня.
English
The water remembers the palm of it,
The stones on the bottom are like quiet words.
She knows where the path begins,
Where the wind hits its voice in the distance.
Rike goes through grass and city,
He leaves boats like warm memories.
Her song is a touch of time,
I don't think it's going to stop. Someone drinks his palm as a prayer,
He sees himself as a child in a glimpse.
Water takes everything without names,
And remembers every look. When the sun lies behind the horizon,
The water whispers to the banks:
"I saw everything, and remained clean."
Night becomes a mirror of the day.
Svenska
Vattnet minns palmen av det,
Stenarna på botten är som tysta ord.
Hon vet var vägen börjar,
Där vinden träffar sin röst på avståndet.
Rike går genom gräs och stad,
Han lämnar båtar som varma minnen.
Hennes sång är en touch av tid,
Jag tror inte att det kommer att sluta. Någon dricker sin palm som bön,
Han ser sig själv som ett barn i en glimt.
Vatten tar allt utan namn,
Och minns varje utseende. När solen ligger bakom horisonten,
Vattnet viskar till bankerna:
"Jag såg allt och förblev rent."
Natten blir en spegel av dagen.