Українська
Куплет 1
Махер цвіте під солоними бризками
вівці пасуться на тонкому дерні
я лагоджу верстат на світанку
руки вузлуваті, мов основа
tìr nan òg кличе молодих геть
у рік, коли остання пішла
Куплет 2
Торф глибоко врізається в болото
я складаю його проти штормових вітрів
щозими сусідів меншає
будинки темні й холодні
Гебриди вчать укоріненню
перш ніж навчити прощання
Куплет 3
Радіо співає гельські наспіви
я мугикаю, підживлюю вогонь
нитки рахують втрати
тіло схилене над тканиною
зв'язки тримають міцно
рвуться на вітрі
Куплет 4
Хвилі б'ють у західний берег
я йду пляжем, збираю викинуте морем
чуючи поклик предків
у порожній пісні мушлі
море забирає і дає
однаковою мірою
Куплет 5
Ніч укриває широкі острови
зорі ведуть відсутніх додому
я молюся старою мовою
вітер несе відповідь
відходи відлунюють гучно
тиша глибоко
Куплет 6
Ткаля тче сама
відлуння Зовнішніх Гебрид у моїх кістках
махер, моє тверде право
проти домів, що порожніють
основа все ще натягується в моїх долонях.
Оригінальний текст
Verse 1
Machair blooms under salt spray
sheep graze the thin turf
I mend the loom at dawn
hands knotted like the warp
tìr nan òg calls the young away
the year the last one left
Verse 2
Peat cuts deep in the bog
I stack it against the gales
neighbors fewer each winter
houses dark and cold
the Hebrides teach rootedness
before they teach farewell
Verse 3
Radio sings Gaelic airs
I hum along, feed the fire
threads tally losses
body bent to the fabric
ties hold firm
snap in the wind
Verse 4
Waves crash the western shore
I walk the beach, collect drift
hearing the ancestors' call
in the shell's hollow song
the sea claims and gives
in equal measure
Verse 5
Night blankets the islands wide
stars guide the absent home
I pray in the old tongue
wind carries the response
leavings echo loud
silence deep
Verse 6
The weaver weaves alone
Outer's echo in my bones
machair my steadfast claim
against the emptying homes
the warp still tightens in my palms.
Svenska
Vers 1
Machairen blommar under saltstänk
fåren betar den tunna grästorven
jag lagar vävstolen i gryningen
händerna knutna som varpen
tìr nan òg kallar bort de unga
året då den sista for
Vers 2
Torven skär djupt i myren
jag staplar den mot kulingarna
grannarna blir färre varje vinter
husen står mörka och kalla
Hebriderna lär rotfasthet
innan de lär farväl
Vers 3
Radion sjunger gaeliska visor
jag nynnar med, matar elden
trådarna räknar förluster
kroppen böjd över tyget
banden håller hårt
brister i vinden
Vers 4
Vågor slår mot västra stranden
jag går på stranden, samlar drivved
hör förfädernas rop
i snäckans ihåliga sång
havet tar och ger
i samma mått
Vers 5
Natten täcker de vida öarna
stjärnor leder de frånvarande hem
jag ber på det gamla språket
vinden bär svaret
avfärder ekar högt
tystnaden djupt
Vers 6
Väverskan väver ensam
Yttre Hebridernas eko i mina ben
machairen är mitt fasta anspråk
mot husen som töms
varpen stramar ännu i mina handflator.